Харукі Муракамі - культовий письменник сучасності. Він пише про Японію, але в рідній країні Муракамі не люблять і називають зрадником, чужинцем або ж просто фантазером. Чому японці відкидають загального кумира мільйонів і чи дійсно Муракамі настільки поганий, як про нього говорять?
Що таке Японія для європейця? У першу чергу, квітуча сакура, цікаві традиції, ароматний чай і.т.д. Прочитайте книжку будь-якого японського письменника - і ви переконаєтеся, що Японія справді далека і неприступна, як гора Фудзіяма. Але якщо ви хочете побачити справжню Японію, відчути її зсередини - візьміть «Норвезький ліс» або «Полювання на овець» Харукі Муракамі.
Герої«Світів Муракамі»зовсім далекі від звичних для нас образів чемних і душевних японців. Вони п'ють пиво «Хайнекен», обідають у «Макдональдсах», слухають джаз і сплять з дівчатами з красивими вухами. Світи Муракамі буквально пронизують віяння поп-культури і західної літератури. Ось чому він так несимпатичний японцям - вони не хочуть, щоб світ дізнався про справжню Японії. До того ж, до американців і всієї західної культури ставлення у японців двояке: молодь обожнює модні течії і читає Муракамі захлинаючись, старше покоління згадує Перл-Харбор і 40-і роки 20 століття.
Японці, до речі, зовсім не п'ють молоко. Це, мабуть, головна причина дивного прізвиська Муракамі «Бата-кусай» (тобто «тхнули маслом»). Від нього справді «пахне Заходом», та й живе Харукі то в Греції, то в Америці, то ще десь. Незважаючи на прозахідні настрої, Харукі Муракамі любить Японію до глибини душі. Своїм вчителем японський письменник вважає «останнього класика Сходу» Кобо Абе. «Полювання на овець» і «Норвезький ліс» - заслуга вже інших письменників: Чандлера і Фітцджеральда.
Муракамі вперше в японській літературі (а це, до речі, ще одна причина нерозуміння з боку співвітчизників) створює барвистий і персоніфікований образ жінки - до цього головним героєм «країни сонця, що сходить» був чоловік-самець. Сама японська проза прозора як скло - її можна "протерти», поставивши в рамки жанру. Але Муракамі ... Триллер? Детектив? Екзистенційні роздуми про життя? Невизначеність Харукі Муракамі дратує японців - тому й не люблять його старі. Іншим же на це наплювати. Адже читаючи книгу, нас цікавить сюжет, події та дії героя, а потім вже жанр і думка критиків.
Світи Харукі Муракамі загадкові і незвичайні. Його зневажають японці і обожнюють європейці, але від цього творчість геніального письменника не втрачає, а, навпаки, тільки набуває популярності.
Що таке Японія для європейця? У першу чергу, квітуча сакура, цікаві традиції, ароматний чай і.т.д. Прочитайте книжку будь-якого японського письменника - і ви переконаєтеся, що Японія справді далека і неприступна, як гора Фудзіяма. Але якщо ви хочете побачити справжню Японію, відчути її зсередини - візьміть «Норвезький ліс» або «Полювання на овець» Харукі Муракамі.
Герої«Світів Муракамі»зовсім далекі від звичних для нас образів чемних і душевних японців. Вони п'ють пиво «Хайнекен», обідають у «Макдональдсах», слухають джаз і сплять з дівчатами з красивими вухами. Світи Муракамі буквально пронизують віяння поп-культури і західної літератури. Ось чому він так несимпатичний японцям - вони не хочуть, щоб світ дізнався про справжню Японії. До того ж, до американців і всієї західної культури ставлення у японців двояке: молодь обожнює модні течії і читає Муракамі захлинаючись, старше покоління згадує Перл-Харбор і 40-і роки 20 століття.
Японці, до речі, зовсім не п'ють молоко. Це, мабуть, головна причина дивного прізвиська Муракамі «Бата-кусай» (тобто «тхнули маслом»). Від нього справді «пахне Заходом», та й живе Харукі то в Греції, то в Америці, то ще десь. Незважаючи на прозахідні настрої, Харукі Муракамі любить Японію до глибини душі. Своїм вчителем японський письменник вважає «останнього класика Сходу» Кобо Абе. «Полювання на овець» і «Норвезький ліс» - заслуга вже інших письменників: Чандлера і Фітцджеральда.
Муракамі вперше в японській літературі (а це, до речі, ще одна причина нерозуміння з боку співвітчизників) створює барвистий і персоніфікований образ жінки - до цього головним героєм «країни сонця, що сходить» був чоловік-самець. Сама японська проза прозора як скло - її можна "протерти», поставивши в рамки жанру. Але Муракамі ... Триллер? Детектив? Екзистенційні роздуми про життя? Невизначеність Харукі Муракамі дратує японців - тому й не люблять його старі. Іншим же на це наплювати. Адже читаючи книгу, нас цікавить сюжет, події та дії героя, а потім вже жанр і думка критиків.
Світи Харукі Муракамі загадкові і незвичайні. Його зневажають японці і обожнюють європейці, але від цього творчість геніального письменника не втрачає, а, навпаки, тільки набуває популярності.